Початок довгого шляху

 
Років з надцять тому, пишаючись українською незалежністю в бесіді із знайомим поляком, був зненацька заскочений його питаннями.
- А чи пан впевнений у тому, що Україна незалежна, якщо Москва не вважає Україну за свого ворога?
- А чи панство цінує свою свободу, коли за неї не стало пролитої крові?
- А чи Україна дійсно поважає себе, коли іменами її катів названо вулиці й площі? 
Там було багато й інших питань, до яких ми ще не доросли.
Проте, принаймні на ці троє мій нарід вже склав іспит на дорослість.
Щасливої долі тобі, Україно.  Ти її гідна.

Життя триває

Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.

На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів - суцільний живопліт.

Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде... після.
Життя триває. Точиться війна.

Анатолій Лупиніс