Початок довгого шляху

[hozar]

 
Років з надцять тому, пишаючись українською незалежністю в бесіді із знайомим поляком, був зненацька заскочений його питаннями.
- А чи пан впевнений у тому, що Україна незалежна, якщо Москва не вважає Україну за свого ворога?
- А чи панство цінує свою свободу, коли за неї не стало пролитої крові?
- А чи Україна дійсно поважає себе, коли іменами її катів названо вулиці й площі? 
Там було багато й інших питань, до яких ми ще не доросли.
Проте, принаймні на ці троє мій нарід вже склав іспит на дорослість.
Щасливої долі тобі, Україно.  Ти її гідна.