Віталій Чепінога

[hozar]

Щиро уважаю справжні сільські продукти з батьківського городу.
Зовсім не то, шо оте базарне, чи з магазіну...
Ти береш його в руки і понімаєш, шо воно з усіх сил хапається за життя... Бореться до останку...
Цибуля тримається за свої шкурки руками зсередини... Обдираєш її пласкогубцями і вмиваєшся гіркими сльозами...
Морква виглядає так, ніби не росла на городі, а сиділа в тюрмі... Капуста, з якої можна зладнать бронєжилєт...
Яблука без сорта, без названія, без біографії... Горіхи з кевлару і сталі...
Тягнеш хрін з землі, обдираючи руки до кістки, а він тобі: ага, блять?! Отож! Хрін тобі...
АЛЕ!!! То всьо НАСТОЯЩЕ!!!

Comments

[euthanasepam]

Коли бачу настояще суржикославіє зараді понтобросанія, то розумію, чому в нас замість президента Зелена Сопля.

[hozar]

то ви ще мабуть богдана жолдака не читали

[rudolf_bochkin]

і татусю бо

[euthanasepam]

Нє, не читав. Читав Котляревського. Його возний був карикатурною фігурою для висміювання. А ще згадаймо «За двома зайцями». Голохвостий Галахвастов виглядає кумедним і недолугим не через костюм чи вчинки, а через його суржик. І коли бачу, що теперішні громадяни України ще й пишаються, натягнувши на себе шкурку того возного чи Галахвастова…

До речі, пам’ятаєте вистави квартальних підорів? Вони суржиком висміювали вже саме українців. А до них то саме робили Тарапунька і Штепсель. Ворожі холуї знають, що суржик — ознака зламаного малороса.

[euthanasepam]

Лариса Масенко написала книжку про суржик — «Суржик: між мовою і язиком».

chtyvo.org.ua/authors/Masenko_Larysa