hozar: (Default)
[personal profile] hozar
Із розповідей Віктора Степаненка, однокурсника Броніслава Брондукова:

Одного разу в пошуках їжі за кулісами учбового театру було знайдено такий сухий батон, що надломити чи надкусити його було ніяк. Аж доки студенти, надгризши, не збагнули, що він бутафорний, із пап’є-маше, й почали його випльовувати.
Студенти зібрали усі можливі копійки й відрядили одного розумника через дорогу купити на базарі хлібину. Перебігаючи не там Хрещатика, він був одразу оштрафований міліціонером. Точнісінько на зібрану суму.
- От я його, цього гада, по голові цим батоном і вдарю, - сказав раптом Броніслав Брондуков про правоохоронця.
Ніхто не повірив, хоча всі знали, що він був майстер на витівки.
…Підійшовши до міліціонера ззаду, Брондуков вгатив його батоном по голові з радісним вигуком:
- Миколо!
Той рвучко обернувся, але студент незворушно каже:
- О! Не Микола? А де ж Микола? Що, хіба Микола сьогодні не чергує?
- Ні, не чергує, - потирав той тім’я.
- Пробач, друже, не сердься. Ось тобі за це батон.
Весь театральний інститут завмирав на вікнах од такої витівки.

Звісна річ, що голодне існування в Театральному інституті над харчовим закладом просто провокувало студентів до найнеймовірнішіх акцій.
Одного разу Брондукова в черговий раз виганяли з театрального інституту за… профнездатність (!). Отож він вирішив покарати педагогів і посперечався, що посеред торгового залу Центрального гастроному навалить купу своїх екскрементів. Всі знали, що Броня був надзвичайний бешкетник. Однак із такою новиною ніхто погодитись не міг, розуміючи, що такий жарт не дадуть йому здійснити, і за будь яких обставин уб’ють раніше, аніж він справиться.
Броня спровокував весь інститут. Адже спрацював потужний тоталізатор, букмекери приймали ставки й навіть були втягнута вся професура. Які закладалися навіть і на коньяк - тобто на честь і совість радянського педагога. Точнісінько в означений час, рівно о дванадцятій годині, Броня рушив до головної торгової зали Центрального гастроному столиці.
А студенти тоді саме ставили «Бур’яна» Головка, отож крамольний витівник взяв з реквізиту та й одягнув на голе тіло довжезну червоноармійську шинелю, а в кишені напхав дрібних монет. Зайшовши, яко революціонер з п’єси, ставши посередині й поправивши будьонівку, він обвів поглядом натовп глядачів, тобто покупців. Серед них надто непомітними були студенти, а особливо представники викладацького складу, всі надто пильно нібито розглядали вітрини, а насправді зизили оком на халамидника.
А той, наче на авансцені, вийняв жменю з мідяками й «випадково» розсипав їх з брязкотом по блискучій долівці. І, низько нагнувшись, ще нижче присівши, почав повільно збирати дрібняки:
- Ой, грошики мої, грошики. Грошики мої та й дрібненькі, - приказував він.
І поки він їх збирав у низькій позиції, ніхто на нього не звертав уваги. Коли ж він рвучко встав і вийшов з торгівельної зали, то всі побачили там посередині здоровенну купу…

Взагалі-то, якби записати усі витівки, що вчинив Брондуков у Києві, то ця книга перевершила б подвиги Ходжи Насреддіна.

June 2017

M T W T F S S
    1 2 34
5678910 11
12 1314 15 1617 18
19202122 2324 25
26 27282930  

Дописи

Розгорнути мітки

No cut tags
Page generated 28 Jun 2017 08:47
Powered by Dreamwidth Studios