![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hozarСело Личківці. Звичайний випускний вечір. Учорашні школярі запрошують своїх мам на білий танець... Зворушливо спостерігати, як твоя пісня живе своїм життям, співається незнайомими людьми...
Згадую, як я писав цю пісню, присвячуючи її своїм стареньким батькам, ніжність і любов до яких переповнювали моє серце... Згодом не стало тата, а два роки потому - мами... Ще з два роки я не міг її співати наживо - на другому куплеті стискалося горло і сльози котилися з очей....
Я щасливий, що самодіяльні музиканти десь в українській глибинці так відчули зміст пісні.
Вона буде в моєму репертуарі завжди. Тому що у всіх справжніх українців одна велика Душа.
Одна на всіх...
Анатолій Матвійчук
Згадую, як я писав цю пісню, присвячуючи її своїм стареньким батькам, ніжність і любов до яких переповнювали моє серце... Згодом не стало тата, а два роки потому - мами... Ще з два роки я не міг її співати наживо - на другому куплеті стискалося горло і сльози котилися з очей....
Я щасливий, що самодіяльні музиканти десь в українській глибинці так відчули зміст пісні.
Вона буде в моєму репертуарі завжди. Тому що у всіх справжніх українців одна велика Душа.
Одна на всіх...
Анатолій Матвійчук
