Shlomo Nagel

Сьогоднішній день Святої Трійці почався для мене весело, бо я прочитав на каналі Дмитра Разумкова його щире зізнання у власній дурості.
А пише він про те, що всі, хто свого часу зробив Зеленського президентом, опинилися або на смітнику, або взагалі в буцегарні. Думаю, що самого Разумкова від буцегарні врятувало його звання депутата (хоча, Дубінського не врятувало).
Більш за все, виявляється, "ідейних" супротивників Порошенка не влаштовувало його гасло: "Армія. Мова. Віра". Бо вони, бачте, були "за мир", а Порошенко "хотів війни". Перекладаючи цю заяву на доступну мову, вони хотіли "білорусізації" України, а Зеленський не виправдав їхніх надій. А зараз Зеленський втілив це гасло Порошенка у життя, хоча жодного разу його не озвучив.
Те, що всі добровільні помічники Зеленського в душі були зрадниками України (і такими і залишаються) для мене не новина. Дивує те, що саме зараз Разумков наважився у цьому зізнатися.
Скрізь стиснуті зуби, Разумков зізнається, що не зважаючи на корупцію та протистояння зрадників, Порошенко проводив "хоч якісь реформи", а Зеленський зараз не робить навіть цього.
А ще він жаліє Єрмака та Мендель і засуджує Зеленського за те, що всі "вершки" з крадених бюджетних грошей той дав зняти шефірам та міндичам, а своїх "безкорисливих друзів" залишив "ні з чим".
Я так розумію, що цей "камінг-аут" був викликаний тим, що мабуть Разумков побачив чергові заміри соціології та втратив навіть примарні надії колись балотуватись у президенти. Нічим іншим таке визнання пояснити не можна.