Рибніков

Рано вранці 6 серпня українські полчища підступно, без оголошення війни, граючи фашистські марші на губних гармоніках, вторглися у мирно сплячу Курську область і заходилися топтати її укропівським чоботом. На всі запитання русських вітязів, які не встигли виїхати, чому укрохунта напала на Росію так безпричинно, нацисти лише знизували плечима і пояснювали, що якби не вони, це зробили б солдати НАТО. Однак це лише те, що лежить на поверхні. Насправді своїм вторгненням на Курщину буржуазний Київ переслідував безліч інших, набагато кровожерливіших цілей, які не сховалися від досвідченого погляду російської аналітичної спільноти.

1) Вторгнення в Курську область - останній ривок Києва, останній подих київського режиму, жест відчаю, одна з ознак агонії, передсмертна судома, перемога Росії. За останніми відомостями, отриманими від українського підпілля, перш ніж ввести війська на старі території РФ, Зеленський прийняв отруту і змусив зробити те саме свою дружину Єву, хоч вона й кричала, що вона не Єва. Відтоді Україною керує новоспечена хунта в особі подружжя Ірини та Антона Геращенків. Обидва вже сильно пошкодували про скоєне українською армією, але запізно!

( Read more... )

8) Розуміючи, що кінець наближається, українська хунта вирішила наостанок першою напасти на Росію, як вона завжди мріяла. А Владімір Владіміровіч Путін давно попереджав, що так буде! Слава богу, що Росія встигла напасти раніше, інакше все могло б скластися значно гірше, і світ стояв би на порозі ядерної катастрофи. Не те що зараз.

Шутки шутками,

 а политика Москвы, на которую идут полчища укронацистов курянским шляхом, диванным экспертам все больше напоминает политику Кутузова: заманить врага в беспролазные дебри и болота, сжечь Москву и дождаться морозов.