Куди котиться цей світ?

( Вже ніхто не знає , як заштопати шкарпетки )

Ми будемо першим поколінням, що не залишить слідів.
Ми не залишимо своїх листів. Від себе з юності, коли так гостро та нерозділено, а потім розумієш, що не з тим. Ми не залишимо листів від себе старших, для друзів, з якими сумуємо за неважливим раніше днів. Ми не залишимо своїх почерків, затертого, м'ятого, складеного паперу, конвертів з адресами, штемпелями, іменами тих, кому і від кого.
Ми не залишимо фотографій. Вони всі згинуть в електронній метушні. Нам і зараз уже не вийняти свій фотоальбом, нам і зараз не надписати на звороті - немає зворотів. Мені нема де написати, що це я, а це Женька, це Машка, це ми. Ми не залишимо своїх осіб.
( Не буде мемуарів, щоденників, записок )

Леонід Осипчук