Володимир Цвелих

В останній раз вони удвох сиділи,
Ніхто не знав, що це - прощальна мить,
Що шлях земний вони вже завершили,
Бо десь «вона» вже п’ять хвилин летить…

Хтось каву пив, світанку посміхався,
Бо вибрав час, щоб трішки відпочить.
Шукав він спокій, ось і дочекався,
Хоч і не знав, що десь «вона» летить…

Сніданок спільний - вся сім’я зібралась,
Смачненьке щось на стіл в печі шкварчить.
Життя родини нитка обірвалась,
Бо вже «вона» до них давно летить…

Дитині мати цяцьку показала -
Мале хотіла трішки розсмішить.
В останнє доньку мило забавляла,
Не чула, що «вона» до них летить…

Він план писав життя на рік наступний,
І точно знав, що треба ще зробить.
Був інший план і хижий, і підступний,
Тому «вона» до нього і летить…

Обійми щирі, ніжний поцілунок,
Вогонь любові в цих серцях горить.
Ніхто не встигне їм на порятунок,
«Вона» до них вже скоро долетить…

Слова в дорогу: «Милий, повертайся!»
І від душі : «Нехай тобі щастить!»
А час земний у них обох кінчався,
Годину вже «вона» сюди летить…

Хтось вірш напише, книгу чи поему,
Про те, як біль від ран війни щемить.
І буде мелодрама на цю тему,
Бо зараз десь «вона» до нас летить…

Життя забрати й долю обірвати,
Когось убити, а когось навчить.
Загинуть всі: і син, і батько й мати,
Бо швидко десь «вона» до них летить…

Чому? Навіщо? - це складні питання.
«Для чого це? За що?» - душа кричить.
«Як так, що хтось убив любов-кохання?»
А десь «вона», як смерть, в цей світ летить…

Який тут зміст і сенс всього сховали?
І знову Той, хто зна, чомусь мовчить.
Хоча його просили і благали,
Але «вона» до нас, нажаль, летить…

Життя відрізки, порвані години,
Секунди, дні і ночі від тривог.
Сирени рвуть на клаптики хвилини.
Чи бачить це Господь-Всевишній-Бог?

Хто це придумав? Що це за сценарій?
Життя і смерть одна єднає мить.
І скільки ще прильотів та аварій?
Куди «вона» на цей раз прилетить?

Надіна сім'я

Watch on YouTube