Світлої пам'яти Володі та Роми

Оновив свою стару роботу - "Шесть дней падения режима. Час за часом."


Аби знову згадати, якою невловимо тонкою стежкою над безоднею пройшла тоді Україна, та від яких лих вберіг тоді нас Господь.

Згадати безоглядну рішучість вийти і зробити те, що маєш зробити. Що наказує твоя совість. Що не можеш не вдіяти. Вийти попри все. Навіть якщо будеш сам. Лише заради того, аби вважати себе людиною.

Згадати чорні від диму обличчя. Запалені від напруги та недосипання очі. Хриплі від газу та крику голоси. Прокопчений та зашкарублий від поту і води одяг. Задубілі пальці й холод, що пробирає до глибини серця. Ниючі м'язи і неминаючу втому. Клони катів у чорній уніформі. Відчуття нереальності навколишнього жаху. Отвори від куль на щитах та касках. Запах крові на липких долонях. Поту, сечі та немитого тіла. Голосіння матері над трупом єдиного сина. "Плине кача" і невтримні сльози. Болісні сни, повні кривавих сцен. Шок, страх, біль, і всеперемагаючу ладність сконати, проте не скоритися ненависній мерзоті.

( Згадати Небесну сотню, усіх поіменно... )

Згадати, якою ціною здобуте повалення режиму.

А найголовніше - згадати, чому нам довелося так дорого платити.

І щоб ніколи не забувати, що ми мусимо робити, аби нам не довелось потерпати це знов.