Я стверджуюсь

[hozar]

Watch on YouTube

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала... О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь — та, подавившись, падаєш в траву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці, я буду вас за подвиг прославлять, —
ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей з ярма спішіте визволять!

На українських нивах, на російських, на білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Із ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! — Ну як же не сіять —
І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі, заводи загудуть...
І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Московська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.