![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hozarСвіт може змінюватися шаленими темпами, всаднікі апокаліпсиса верхом на Девіді Боуіні мчать в направлєнії Марса, електронний гігант придумав вилку, яка щитає сожраті калорії (скотина отака), дуже сильно умна Тесла втікала від поліцейських самостоятєльно, бо водій не подавав признаків жизні, а тіки гучно крізь сон гикав, і тіки от женщини, коли сходяться в свій кружок по інтересам начинають, «А ОТ Я…»
Щас от мужчин, нерожавших, юних, впєчатлітєльних і бєрємєнних лучче убрать подалі від екрану, потому шо це буде слішком криваво, слішком детально і слішком страашно.
- Знач схватки у мене. Я поняла, шо це схватки, коли розбила всі банки в хаті і чуть не проломила череп свекрові. Він тоді виліз із-під стола і каже, «знаєш шо, Наташа, мені кажеться тебе треба везти туда… в больніцу… ну, де дітей достають». Привіз значить. А там на прійомкє каматозніца...
- Ти там ореш, стонеш, тіпа з тебе тройня ровним строєм іде, а тобі: «а шо це у вас написано?» а я єбу шо там написано, я од болі даже імя своє не скажу.
- І пєрчатки… Нє ну ладно 10 год назад – пєрчатки діфіціт, а щас, заходиш на прийомку, там тих пірчаток разних цвітов і видов, і от вона тобі, оця от женщіна-зомбі з прийомного така прямо в пропасть твого крика, - «а де ваші пірчаткі?»
- Нє, ну я так і сказала, в ріфму, в мене уже схватки сутки ішли, я вже говорила ісключітєльно матюками і мєждомєтіями, і от я їй кажу, - «в піздєєєєєєє», а вона, «доставайте».
- Так і шо, Наташ, шо свекор?
- Ну шо привіз знач мене в роддом, завів у смотрову, бо я вже ходила з трудом, уклонився од швабри, штатіва і од банкєтки. А потом заходе такий доктор. Я лежу на крєслі, в разних носках, з перекошеним ліцом, чувствую шо в мене уже таке раскритіє, шо там всєлєнну видно, а він знач туда так наклоняється і каже «кукусікі». Представляєте? Кукусікі…
- А я дєвочки рожала як королєва. Папа такий привіз мене в районну ЖК на учьот ставать, подивився на весь той піздєц і каже, «Знаєш доця, ну йо нахер ту тойоту», забрав мене і повіз в той центр. Ну а там шо, там ти так заходиш, пузом вперед і всьо – центр всєлєнной. Сразу видно шо ти у Тойоти виіграла. Ну шо дєвочки, палата знач, тут душ, там басєйн, тут шарік, тут ще якась херня висить, хоч у воді, хоч на ходу, хоч в польоті рожай. Но я тіки помню, шо мені оці всякі люди і датчики мішали сєріал дивиться. Я його потом так і недодивилася. А на утро приносять бутер з мясом, йогурт, сижу собі топчу, свекруха як побачила, чуть в обморок не злягла. Оказалось по їхньому після родів нада всяким говном пітацця, іначе ти тіпа не мать.
- Ага говном пітацця і пільонки стірать, Маша вже в 5 клас ходить а свекруха і досі не може простить, шо я памперси іспользовані викидала, відімо їх треба було, стірать, кипятить а потом якесь макраме іще дєлать.
- А у нас докторша була Свєта Григоровна, такий собі Джекі Чан-Колобок. Мені її всьо врємя убить хотілося, я даже помню, думала, от рожу і уб’ю її. І даже представляла як закопуватиму в палісадніку. Но потом передумала. Так от ти їй було кажеш, «больно» а вона, «хіба то больно, он мєрєсьєв без ног по снігу повз і йому не больно було», або коли зашивала уже то я кажу, «пече» а вона «та хіба то пече? От як двоє держуть, а третій пече, ото пече».
- А ти сильно порвалась?
- Та вобще. На німецький хрест. Три місяці могла стоять як в караулі, або лежать як в мавзолєї. Чоловік потом туди було гляне і каже «яка майстерна вишиванка».
- Тоже мені, ценітєлі. В мене були партньорські роди. Ми були в двох з чоловіком. Так от, дєвочки, якшо ви думаєте, шо я істєрічка, то ви ще не бачили мого чоловіка в роддомі. Там на льогіньку схватку піднімалася вся адміністрація і кажеться санавіація, бо стоїло мені сказать «мммм», і чуть-чуть зкукожить ліцо, як етот боксьор-каратіст-артілєріст вибігав в коридор і вопив так, ніби це він рожає. Мені потом казали, «боже, як легко ти родила», а я просто боялася крикнуть, потому шо понімала, шо стоіть мені заорать і рожатиму я в руїнах, і дитину прийматиме акушерка з поламаними руками. В мене потом даже мило і мусорні пакєти боялися просить.
- А мій Сірьожа, знач ходив на оці всі школи-перешколи. Я туда ходила спать, а він же ж усе слухав і записував. І от чуть шо такий – «на водички», «давай зроблю масаж», «дихай як я» і от язик висолопить і дихає як наш бульдог. А це дєвочки у бородатого мужика так смішно виходить, ну от в мене схватки палили по смєху, акушерка так і казала, «шото вона слішком часто рже». Ну от після родів я лежала і думала, шо от приїдем додому і я його задовбу тією водичкою і масажами.
- І шо?
- І нічого. Воно ж пам'ять ще на сьомому місяці одбирає. А після родів і недосипа так вобще, я на цицьках маркером крєстіки малювала, шоб не забуть яку розминать а якою годувать. Якось вийшла в магазін без списка і домашнього адрєса… і всьо, чуть в Черкаси пішки не пішла, даже адрес домашній не помню.
- Ага, я так в поліклініку сходила, іду назад думаю, якась коляска кончена… Не удобна стала. А біля подєзда мама встрічає і каже «доця, а ти шо коляску поміняла», а я їй «та нє», а вона каже, «як же ж нє, якшо вчора в тебе була фіолєтова, а сьодні голубінька з зайчиком». Бігли до поліклініки бігом, а там друга мамаша стоїть і каже, «та то нічо, я недавно в дворі встала з лавочки взяла чужу дитину з коляски і чуть не погодувала».
- Та воно до 3 год як на автопілоті…
- Хєр там, дєвочки, моя старша в цьому році школу закончила, а я до сіх пор на автопілоті.
- О так ти ще тоді рожала?
- Ну да. По сравнєнію з тим шо щас, то така школа гестапо була. Приложив до лєвої сіськи і всьо – вокруг тебе всі санітарки, завотдєлєнієм і начмед стоять розказують шо ти дитину спортила - лівшой виросте. Я тоді чоловікові записку передала “В слєдующий раз рожаєш сам”. А ще от я поняла, шо вже пора рожать, бо горілки дуже хотілось. От хожу по хаті, і вона мені кругом пахне, так пахне, шо вобще. І я чось подумала, пора! Ну а вони там всякі ж оці уколи, спиртяка пахне так, шо я слиною заливаюся. Помню лежала і мічтала, шоб мені губи хоть ваткою в спирті протерли.
- А я думала, ось рожу і напюсь. Хєр там. Потом три роки годувала, а потом купили з чоловіком вина, вклали малого спать, сіли такі, налили по бакальчику, ну я два глотка сьорбнула і заснула мордой в стол. А потом через тиждень тест опять дві полоски показав.
Роди воно канєшно ж трохи страшно, хотя не так шоб дуже, боятися почнеш уже потом. Бо коли ти пережив 4 місяці токсікоза, коли знаєш як це їсти груші з гірчицею і борщ з мандарінами, коли навчився вдівать труси і колготки пальцями ніг, коли ти вислухав усі возможні страшилки, то десь на 40 тижні приходить період - ну всьо, пора з цим заканчувать. І воно закінчується. Тому, народжуйте, якщо хочете і нічого не бійтеся, у кожної з вас буде своя історія)))
Татуся Бо
Щас от мужчин, нерожавших, юних, впєчатлітєльних і бєрємєнних лучче убрать подалі від екрану, потому шо це буде слішком криваво, слішком детально і слішком страашно.
- Знач схватки у мене. Я поняла, шо це схватки, коли розбила всі банки в хаті і чуть не проломила череп свекрові. Він тоді виліз із-під стола і каже, «знаєш шо, Наташа, мені кажеться тебе треба везти туда… в больніцу… ну, де дітей достають». Привіз значить. А там на прійомкє каматозніца...
- Ти там ореш, стонеш, тіпа з тебе тройня ровним строєм іде, а тобі: «а шо це у вас написано?» а я єбу шо там написано, я од болі даже імя своє не скажу.
- І пєрчатки… Нє ну ладно 10 год назад – пєрчатки діфіціт, а щас, заходиш на прийомку, там тих пірчаток разних цвітов і видов, і от вона тобі, оця от женщіна-зомбі з прийомного така прямо в пропасть твого крика, - «а де ваші пірчаткі?»
- Нє, ну я так і сказала, в ріфму, в мене уже схватки сутки ішли, я вже говорила ісключітєльно матюками і мєждомєтіями, і от я їй кажу, - «в піздєєєєєєє», а вона, «доставайте».
- Так і шо, Наташ, шо свекор?
- Ну шо привіз знач мене в роддом, завів у смотрову, бо я вже ходила з трудом, уклонився од швабри, штатіва і од банкєтки. А потом заходе такий доктор. Я лежу на крєслі, в разних носках, з перекошеним ліцом, чувствую шо в мене уже таке раскритіє, шо там всєлєнну видно, а він знач туда так наклоняється і каже «кукусікі». Представляєте? Кукусікі…
- А я дєвочки рожала як королєва. Папа такий привіз мене в районну ЖК на учьот ставать, подивився на весь той піздєц і каже, «Знаєш доця, ну йо нахер ту тойоту», забрав мене і повіз в той центр. Ну а там шо, там ти так заходиш, пузом вперед і всьо – центр всєлєнной. Сразу видно шо ти у Тойоти виіграла. Ну шо дєвочки, палата знач, тут душ, там басєйн, тут шарік, тут ще якась херня висить, хоч у воді, хоч на ходу, хоч в польоті рожай. Но я тіки помню, шо мені оці всякі люди і датчики мішали сєріал дивиться. Я його потом так і недодивилася. А на утро приносять бутер з мясом, йогурт, сижу собі топчу, свекруха як побачила, чуть в обморок не злягла. Оказалось по їхньому після родів нада всяким говном пітацця, іначе ти тіпа не мать.
- Ага говном пітацця і пільонки стірать, Маша вже в 5 клас ходить а свекруха і досі не може простить, шо я памперси іспользовані викидала, відімо їх треба було, стірать, кипятить а потом якесь макраме іще дєлать.
- А у нас докторша була Свєта Григоровна, такий собі Джекі Чан-Колобок. Мені її всьо врємя убить хотілося, я даже помню, думала, от рожу і уб’ю її. І даже представляла як закопуватиму в палісадніку. Но потом передумала. Так от ти їй було кажеш, «больно» а вона, «хіба то больно, он мєрєсьєв без ног по снігу повз і йому не больно було», або коли зашивала уже то я кажу, «пече» а вона «та хіба то пече? От як двоє держуть, а третій пече, ото пече».
- А ти сильно порвалась?
- Та вобще. На німецький хрест. Три місяці могла стоять як в караулі, або лежать як в мавзолєї. Чоловік потом туди було гляне і каже «яка майстерна вишиванка».
- Тоже мені, ценітєлі. В мене були партньорські роди. Ми були в двох з чоловіком. Так от, дєвочки, якшо ви думаєте, шо я істєрічка, то ви ще не бачили мого чоловіка в роддомі. Там на льогіньку схватку піднімалася вся адміністрація і кажеться санавіація, бо стоїло мені сказать «мммм», і чуть-чуть зкукожить ліцо, як етот боксьор-каратіст-артілєріст вибігав в коридор і вопив так, ніби це він рожає. Мені потом казали, «боже, як легко ти родила», а я просто боялася крикнуть, потому шо понімала, шо стоіть мені заорать і рожатиму я в руїнах, і дитину прийматиме акушерка з поламаними руками. В мене потом даже мило і мусорні пакєти боялися просить.
- А мій Сірьожа, знач ходив на оці всі школи-перешколи. Я туда ходила спать, а він же ж усе слухав і записував. І от чуть шо такий – «на водички», «давай зроблю масаж», «дихай як я» і от язик висолопить і дихає як наш бульдог. А це дєвочки у бородатого мужика так смішно виходить, ну от в мене схватки палили по смєху, акушерка так і казала, «шото вона слішком часто рже». Ну от після родів я лежала і думала, шо от приїдем додому і я його задовбу тією водичкою і масажами.
- І шо?
- І нічого. Воно ж пам'ять ще на сьомому місяці одбирає. А після родів і недосипа так вобще, я на цицьках маркером крєстіки малювала, шоб не забуть яку розминать а якою годувать. Якось вийшла в магазін без списка і домашнього адрєса… і всьо, чуть в Черкаси пішки не пішла, даже адрес домашній не помню.
- Ага, я так в поліклініку сходила, іду назад думаю, якась коляска кончена… Не удобна стала. А біля подєзда мама встрічає і каже «доця, а ти шо коляску поміняла», а я їй «та нє», а вона каже, «як же ж нє, якшо вчора в тебе була фіолєтова, а сьодні голубінька з зайчиком». Бігли до поліклініки бігом, а там друга мамаша стоїть і каже, «та то нічо, я недавно в дворі встала з лавочки взяла чужу дитину з коляски і чуть не погодувала».
- Та воно до 3 год як на автопілоті…
- Хєр там, дєвочки, моя старша в цьому році школу закончила, а я до сіх пор на автопілоті.
- О так ти ще тоді рожала?
- Ну да. По сравнєнію з тим шо щас, то така школа гестапо була. Приложив до лєвої сіськи і всьо – вокруг тебе всі санітарки, завотдєлєнієм і начмед стоять розказують шо ти дитину спортила - лівшой виросте. Я тоді чоловікові записку передала “В слєдующий раз рожаєш сам”. А ще от я поняла, шо вже пора рожать, бо горілки дуже хотілось. От хожу по хаті, і вона мені кругом пахне, так пахне, шо вобще. І я чось подумала, пора! Ну а вони там всякі ж оці уколи, спиртяка пахне так, шо я слиною заливаюся. Помню лежала і мічтала, шоб мені губи хоть ваткою в спирті протерли.
- А я думала, ось рожу і напюсь. Хєр там. Потом три роки годувала, а потом купили з чоловіком вина, вклали малого спать, сіли такі, налили по бакальчику, ну я два глотка сьорбнула і заснула мордой в стол. А потом через тиждень тест опять дві полоски показав.
Роди воно канєшно ж трохи страшно, хотя не так шоб дуже, боятися почнеш уже потом. Бо коли ти пережив 4 місяці токсікоза, коли знаєш як це їсти груші з гірчицею і борщ з мандарінами, коли навчився вдівать труси і колготки пальцями ніг, коли ти вислухав усі возможні страшилки, то десь на 40 тижні приходить період - ну всьо, пора з цим заканчувать. І воно закінчується. Тому, народжуйте, якщо хочете і нічого не бійтеся, у кожної з вас буде своя історія)))
Татуся Бо
