На межі життя

[hozar]

Ольга, мати 11-річного Вані Плотникова, підключеного до апарату штучного дихання, розповіла, як вони намагаються вижити в залишеному без електрики Севастополі. Їй доводилося говорити швидко і коротко, бо зі зв'язком в Криму теж перебої, та й треба економити батарейку телефону, - підзарядити його майже немає де, а вся електрика йде на апарат ШВЛ, без якого дитина не може дихати.

«Моєму синові 11 років, у нього спинальна м'язова атрофія Вердніга-Гоффмана. Він не може дихати самостійно і знаходиться на штучному диханні, на апараті штучної вентиляції легенів (ШВЛ). До того, як у нас з'явився цей апарат, син лежав у реанімації, зараз ми вже три місяці вдома. Звичайно, цей апарат працює від електрики. Світло в Севастополі відключають на 16-17 годин на добу. За три доби ми вже змогли вловити деякі закономірності: відключають світло приблизно на 6:00 (спочатку було на п'ять, тепер довше), потім включають на півтори-три години. В апараті ШВЛ є акумулятори, проте максимальний час їх роботи - сім годин поспіль. Другий апарат, без якого ми не можемо обійтися - це хірургічний відсмоктувач. Його вистачає лише на півгодини бесперервной роботи, але сама процедура займає пару хвилин. Таким чином, ми його можемо використовувати без підзарядки чотири-п'ять годин. Але за той час, на яке дають електрику, акумулятори наших апаратів не встигають повністю зарядитися. Тому, якщо, не дай Бог, дитині потрібно буде частіше санувати, або, якщо світло відключать не так на шість, а на сім годин, то у нас вичерпаються запаси енергії в батареях, і дитина не зможе дихати. Не дивно, що ми, м'яко кажучи, знаходимося в, м'яко кажучи, неспокійній ситуації.

Ми ніколи не знаємо точно, на який час вимкнуть світло, на скільки його включать, чи встигнемо ми зарядити апаратуру, і чи вистачить цього заряду, тому ми намагаємося мінімально витрачати батареї. Ваня не постійно знаходиться на апараті, іноді він може дихати сам. Але його дихання настільки слабке (якщо зазвичай людина використовує 100% своїх легенів, то Ваня - тільки 20%), що довго дихати сам він не може. Зазвичай ми іноді відключаємо апарат, це потрібно для тренування легенів, щоб у нього якомога довше зберігалася здатність самостійного дихання, і він не втрачав цю навичку. Зараз нам доводиться робити це частіше. Більшу частину доби все ж він дихає за допомогою апарату. Але бувають моменти, коли йде якийсь спазм, і він зовсім не може сам зітхнути, йому не вистачає сил, тоді без апарату обійтися неможливо. Це-то і страшно: якщо в такий момент закінчиться заряд у батарей, і не буде електрики, то не факт, що ми встигнемо його врятувати.

Якщо електрику відключать зовсім надовго, - єдиний варіант, який у нас є, - це реанімація. У реанімації є автономні джерела енергії. Але я не знаю, що там зараз коїться. Дитяча реанімація у нас в місті одна, і, коли ми там лежали, вона була забита під зав'язку. Тому я не знаю, куди вони нас приймуть, покладуть або не покладуть. Швидше за все, вони не можуть нас не прийняти, але що буде в реальності, я сказати важко.

Не знаю, що ми можемо робити і кому писати. Ймовірно, комусь можна щось пояснити нашу ситуацію, подати заявку на щось, але за пару днів ніхто на неї не зверне увагу, відповісти вони зобов'язані протягом 30 днів, так що ніякі заявки нас не врятують. Такі речі вирішуються місяцями. Крім того, я зараз ні на хвилину не можу відійти від дитини, а за ті півтори години, на які включають електрику, ми намагаємося встигнути поповнити запаси води, зарядити телефон і всі акумулятори для медичної техніки.

Ніякої точної інформації у нас немає. Спочатку нам обіцяли, що максимальний час відключення електрики буде 3 години на добу, а виходить, що світла немає по 16 годин. Спочатку говорили, що повинні все полагодити за один-два тижні, тепер ми вже частіше чуємо, що така ситуація триватиме до кінця грудня. Ті, хто бувають у місті, кажуть, що люди скуповують паливо і продукти, заливають каністри бензину, вивозять повні машини продуктів. Магазини, у яких немає своїх генераторів, нічого не продають, на прилавках залишилися тільки продукти тривалого зберігання. Усі намагаються запастися водою. Життя в місті зупиняється ».

Виключно для рашен паскуд.
В Криму немає катастрофічних проблем з електропостачанням.
При нормальному, розумієте нормальному урядові, наявних 20% (від загальних потреб) електроенергії вистачило б на усі першочергові потреби:
- на лікарні,
- на зв'язок,
- на заряджання стільникових телефонів
- на апарат ШВЛ для цієї дитини.

Й проблема не в тому, що чотири лінії електропередач повалили. Їх і лід міг б звалити.
Проблема лише у тому, що ідіоти.
Як в уряді, так і ті хто в усьому звинувачують сторонні сили, а не себе.
Крим, курво, ваш!

Переклад на прохання talgaton