Руслан Горовий

У вікнах твоєї квартири
Тепер завжди видно небо.
Воно тепер замість стелі
І шибок тепер нема

З кімнати в твоїй квартирі
Все зникло. Що треба й не треба.
Лишились хіба що двері
Й у сходах під ними пітьма

В під’їзді твого будинку
Папери ганяє вітер
І скло наче сніг на сонці
Блищить аж в очах мерехтить

В під’їзді твого будинку
Обсипались кілька літер
Ті, що колись ранком сонним
Надряпав в щасливу мить

У вікнах твоєї квартири
Вночі тепер видно зорі
Вони тепер замість стелі
Розсипані крадькома

У кожнім кутку квартири
В кімнатах і коридорі
Колись ми були веселі
А зараз тебе нема.