Леонід Кравчук.

Про мертвих або добре, або анекдот.
Вирішив Леонід Макарович зіграти партію з комп'ютером. Гра була впертою і гострою. Перевага була то по один бік, то по інший. Та ось пан Кравчук спітнів, розчервонівся і надовго замислився. І тут із комп'ютера пролунало: "Леоніде Макаровичу, ви програли". А Леонід Макарович сердито відповів: "А ви спершу доведіть, за який колір я грав!"
Складна була людина, і важко було сказати, за кого він грав.
То він був проти створення Народного Руху, то виступав за співпрацю і сприяв НРУ у проведенні Ланцюга єдності 21 січня 1990 року. То він застерігав депутатів від прихованого імперства Єльцина, то створював блок "Не Так" проти НАТО. То він плив на течії "групи 239", проскакуючи між крапельками дощу, то, безперечно, зіграв вирішальну роль у прийняті Акту проголошення незалежності України. То він наполягав на референдумі про незалежність, який врешті дав беззаперечні підстави для відміни СРСР у Біловежській пущі, то задовільнився нікчемним папірцем Будапештського протоколу. Врешті решт, стало ясно, що від грав за свій партійний клан. І програв.
Проте неможливо недооцінювати його внесок у становлення незалежності чудової країни, у якій я, слав Б-гу, живу.