Ніколи не ставте телефон на гучний зв'язок у трамваї

- Доця, я пощитала банки з помідорами... Таня, триццять банок з прошлого года. Кому я все це катала?
- Мам, ну я...
- Я ж вам все катаю, а ви нічого не їсте. От ти привезла мені пакет з пакетами. І я рішила їх поскладать, і знаєш що я там найшла?
- Шо?
- Чек, доця... Чек з магазіна, а там була морква, Таня... Ви шо там моркву купували? Я нею курей годую, а ви там моркву купуєте. Вобще уже. А ще там були огірки. Ти шо, купувала огірки??? Консервовані??? Тобі не стидно?
(Це все було сказано таким тоном, ніби доця курила п'яна посеред білого дня перед сільрадою, а не просто купила баночку корнішонів на салат.)
- А хліб чого такий дорогий? Ти шо собі хліба спекти не можеш? І молоко. Знала б я шо ви його по двадцять три гривні за літру берете. Я як подивилася шо ти там купуєш. Це шось страшне. А то шо ви вареники купували? З картоплею? Боже-боже...
- Мам...
- Не мамкай. Триццять банок помідорів будуть дивиться в твої безсовісні очі, доця.
- Ага, і повний погріб моркви...
- І моркви. Шо там у вас? Все харашо? Скажеш мені завтра за кого голосувать. Давай, пока. А ще ж двадцять баночок малини... Кому???...