Про Лесника
11 Dec 2015 16:04Що його звали Олег Мужчиль, я, звичайно, і гадки не мала. Для мене він був Лісник, або Сергій Аміров - по Фейсбуку. Аміров, до речі, від ісламського терміну "амір" - командир. "Сергей Командиров" - посміхнувшись, пояснив він. А справжні імена - навіть імена, не тільки прізвища - у нас питати не прийнято.
Він очолював один з підрозділів розвідки ДУК ПС (вийшов з ДУК за власним бажанням у кінці літа). Був висококваліфікованим розвідником-диверсантом і авантюристом до мозку кісток. Воював, за його словами, у Другу чеченську (на боці чеченців). Його не раз арештовували. Сидів у "Матросській тишині". Розказував, що там усюди килими і абсолютна тиша, яка діє на психіку краще за будь-які тортури. Кілька тижнів такого сидіння в "одиночці" - і переважна більшість людей готові розказати слідчим усе завгодно - просто за право поговорити з живою людиною.
( Read more... )Думаю, що за рахунок свого розуму і кваліфікації він розраховував усіх переграти - переграти, знов-таки, не в інтересах України чи якоїсь структури - а так, задоволення заради.
Кінець Лісника, в принципі, був закономірним. І як би там не було, він, Лісник, заслуговує на повагу - за те, що, на відміну від десятків інших, що підбивають інших на подвиги, в лапках і без лапок, а самі відсиджуються в безпеці - "відповів за базар" і пішов своїм шляхом до кінця.
Олена Білозерська
Він очолював один з підрозділів розвідки ДУК ПС (вийшов з ДУК за власним бажанням у кінці літа). Був висококваліфікованим розвідником-диверсантом і авантюристом до мозку кісток. Воював, за його словами, у Другу чеченську (на боці чеченців). Його не раз арештовували. Сидів у "Матросській тишині". Розказував, що там усюди килими і абсолютна тиша, яка діє на психіку краще за будь-які тортури. Кілька тижнів такого сидіння в "одиночці" - і переважна більшість людей готові розказати слідчим усе завгодно - просто за право поговорити з живою людиною.
( Read more... )Думаю, що за рахунок свого розуму і кваліфікації він розраховував усіх переграти - переграти, знов-таки, не в інтересах України чи якоїсь структури - а так, задоволення заради.
Кінець Лісника, в принципі, був закономірним. І як би там не було, він, Лісник, заслуговує на повагу - за те, що, на відміну від десятків інших, що підбивають інших на подвиги, в лапках і без лапок, а самі відсиджуються в безпеці - "відповів за базар" і пішов своїм шляхом до кінця.
Олена Білозерська