24

Особливого якогось пафосу писати не хочеться... 24 роки тому у Києві, біля метро Хрещатик я прочитав листівку. На ній було написано, що Україна - сама крута, багата, красіва, наворочена і продвинута... І завтра у нас буде Швейцарія і Японія одноврємєнно...

І ніхто б тоді не повірив, що через 24 роки у нас буде війна з "братньою" Росією, Крим буде захоплений "братьями", на Донбасі "братья" убиватимуть наших хлопців, а наші хлопці будуть убивать "братьєв"... У нас будуть дві революції, будинок профспілок з годинником згорить, на площі ленінського комсомолу (Європейська) стоятиме пам’ятник вірменину, який загине за свободу України, а на Виноградарі - буде проспект грузину, якого уб’ють за "свободу слова" в Україні... Уб’ють за часів президентства людини, яка за всі ці 24-и роки (як це не прикро) була (поки-що) "найпрілічнішим" президентом цієї країни... Не Ліхтенштейн, короче... Ще один грузин, який колись учився в Києві, стане губернатором Одеси, перед цим ставши президентом Грузії "путьом государственного переворота"...

Але, чорт забирай, я за всі ці 24 роки, як і всі ви, ні разу, ні на мить, не пожалів про цю Незалежність...

І ми таки станемо нормальною, цивілізованою демократичною країною! Я абсолютно упевнений в цьому. Мотиви - ті самі! Ми - красіві, круті, продвинуті і хороші! Смайлик «smile»! І ще у нас - лелеки, Дніпро, Сула і "Ой на горі, та й женці жнуть!"... Тому інакше бути просто не може...

Тоді, 24 роки не була незалежність... То була "бумага", проголосована прокомуністичною Верховною Радою... Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через кров, піт, мозолі, могили. Не на параді, і не в парламенті. Навіть не у Страсбурзі - в окопах донецького степу. Незалежність - дуже дорога штука. Але вона УЖЕ є у нас!

Зі святом вас!

"" (Watch on YouTube)

Віталій Чепінога