Катерина Венжик

[hozar]

Купую каву на Ярославовім валу. Переді мною бабуся і військовий.
Бабуся купує булочку, розвертається, і віддає її військовому, зі словами, що в неї на фронті онук, але вона його пригостити не може, тому хоче пригостити цього солдата. Він довго відмовляється, проте бабусі такі вдається його вмовити, військовий булочку бере, посміхається, купує каву і сідає поруч.
Я прошу бабусю почекати хвилинку, купую свою каву і круасан їй, кажу, що свою бабусю я вже, нажаль, нічим не пригощу, тому буду щаслива пригостити її. Бабуся теж трохи віднікується, але врешті погоджується, бере круасан і сідає поруч з військовим.
Бариста - мені: "А давайте я вам каву рахувати не буду".
Я відмовляюся, врешті домовляємося, що я за каву все ж заплачу, але він її "підвісить", і на цю суму когось сьогодні ще чимось пригостить.
Бо треба підтримувати колообіг добра зараз. Хоча б тільки булочками.
Бо такі наразі часи.