![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Василь Городецький
Мамо, я убитий в Ірпені
У бою під обстрілом ворожим,
І тому прости, прости мені,
Що уже приїхати не зможу!
Я б тобі картоплю посадив
І малинку у садку хорошу,
Хату б із тобою нарядив
На Великдень – але вже не зможу!
Жаль, додому привести не встиг
Дівчину свою, на тебе схожу,
Щоб онуків мала ти малих…
Ти пробач – тепер уже не зможу!
Тут, в могилі братській, всі свої,
Я лежу скраєчку насторожі.
Якщо вийде, мамо, то приїдь,
Бо до тебе я уже – не зможу!