Перепрошую, то я трохи «про своє» мав на думці та й написав зопалу про дебілів.

Суть критики в тому, що Україна просто не має чого запропонувати іноземним інвесторам, і вони (інвестори) про це чудово знають. Нема академічної науки, нема відповідної освіти й школи, нема фахівців, нема досліджень — нема й результатів. Тому оці реляції про світле майбутнє — це може стосуватися хіба що зведення в Україні якоїсь первинної інфраструктури, простої матеріальної бази: звести будівлі, прибрати території — отаке. «П’ятачки» в нас будували й за Кучми — і де воно все тепер?

Помилка (в найкращому разі) прожектерів, що малюють нам примарні перспективи, полягає в тому, що для поступу замало «відкрити ноутбук». У країні, де нагальними є проблеми нелегального бурштину, казнокрадів та євроблях. Вам не смішно? Бо мені смішно.

Аутсорс для українських програмістів (бо саме про це мова, якщо слова-паразити не брати до уваги) в нас і так давно є. Наші користуються в світі попитом десь на одному рівні з індусами. По суті, це найманий різноробочий, а не фахівець високого рівня, якого нема ким замінити. Вони конкурентоспроможні винятково через низьку ціну своїх послуг. Якщо проситимуть більше за індусів, їх припинять наймати.

А щоб венчурні фонди прийшли в Україну нас фінансувати, бо без них не бува «ризикованих інвестицій», звичайні банки на таке грошей не дають — це така фантастика, що не знаєш, сміятися, чи плакати. І навіть не через війну. Через відсутність гарантованого правосуддя та законності, приватної власності (на землю також).

Крім гасел я би хотів бачити якісь ознаки програми, плану дій. Наприклад, як ці люди хочуть привести в Україну венчурного інвестора. Що вони скажуть акулам капіталізму — ми збудуємо український Гугль, лиш дайте грошей? То ніхто ж не дасть. :)