hozar: (Default)
Вася долго просил интервью - и он его таки получил.
Гаврилюк - мой герой.
hozar: (Default)
На этой неделе фашистская Украина стала еще более фашистской, вследствие чего шенгенские гей-масоны разрешили ее жителям посещать Европу без виз. А русским людям - ничего.
Вот суки.

С одной стороны, русским людям, конечно же, понятно, что Европа решила беспрепятственно впускать к себе украинцев совсем не потому, что считает их людьми. На самом деле, всем известно, что Европа считает пересечного жителя Низалежнай жалким дикарем, который едет на Запад только для того, чтобы при виде первого же унитаза бросить все и начать его мыть, а на вырученные деньги купить себе сала и жрать его, посылая объедки во Львов голодной жене Горпыне. В то же время, культурно образованный русский человек, дитя Фонвизина, увидев у себя в Коломне унитаз, кричит: "Ой, Ванятка, бля, гляди, бля, унитаз, вот это да, биомать!", с третьей попытки залезает на него в позе орла и для смеху обильно промахивается мимо дырки, после чего решительно крадет заморску диковинку, на вырученные деньги покупает себе водку и жрет ее прямо на месте, а потом идет бить морду жене Василисе, чтоб не бл#довала-то.

Контраст, как видим, разительный, и если бы в мировой политике все решали здравый смысл, справедливость и логика, вместо отсталых диких хохлов безвизовый режим на этой неделе получили бы жители просвещенной России.

Увы, западный мир устроен совсем по-другому: весь смысл его существования сводится к тому, чтобы насолить святой Руси, обидеть ее народ.

Полностью здесь
hozar: (Default)
С 1 сентября 2017 года в России введут новую школьную форму одежды.

Соответствующий указ уже подготовлен в администрации президента. Мальчики и девочки станут носить гимнастерки и пилотки защитного цвета, девочки - юбки, а мальчики - галифе.

Обязательным к ношению станет кирзовый сапог с портянкой и поясной ремень с бляхой.

Отличники и хорошисты получат право ношения георгиевской ленточки.

Дети состоятельных родителей смогут надевать на пояс кобуру и вставлять в нее игрушечный пистолет.

Двоечники будут наказываться ношением свастики на рукаве и презрительно именоваться "бандеровцами" и "фашистами".

Ношение формы станет обязательным, а ее пошив будет осуществляться только в специализированных государственных учреждениях.



Фейкньюс
hozar: (Default)
- Доброго дня, це мовний патруль. А що це у вас у кошику?
- Куличі.
Автоматна черга.
hozar: (Default)
Вот так сидишь себе в интенете, и не знаешь, что наши, оказывается, уже взяли московское метро!

hozar: (Default)
Состоялась официальная встреча командира боевиков Михаила Толстых, позывной "Гиви", с командиром боевиков Арсеном Павловым, позывной "Моторола". Начало было довольно взрывным, в 6:12 утра. Сама же встреча прошла в достаточно теплой атмосфере - кабинет выгорел полностью. В следствие боевик "Гиви" окончательно присоединился к "режиму тишины" и соблюдению минских договоренностей, как это ранее сделал Моторола. Штаб АТО отметил, что это закономерный финал. Информацию о передислокации в ад предводителя оккупационного формирования "Сомали" подтверждают сами боевики...
hozar: (Default)
Із розповідей Віктора Степаненка, однокурсника Броніслава Брондукова:

Одного разу в пошуках їжі за кулісами учбового театру було знайдено такий сухий батон, що надломити чи надкусити його було ніяк. Аж доки студенти, надгризши, не збагнули, що він бутафорний, із пап’є-маше, й почали його випльовувати.
Студенти зібрали усі можливі копійки й відрядили одного розумника через дорогу купити на базарі хлібину. Перебігаючи не там Хрещатика, він був одразу оштрафований міліціонером. Точнісінько на зібрану суму.
- От я його, цього гада, по голові цим батоном і вдарю, - сказав раптом Броніслав Брондуков про правоохоронця.
Ніхто не повірив, хоча всі знали, що він був майстер на витівки.
…Підійшовши до міліціонера ззаду, Брондуков вгатив його батоном по голові з радісним вигуком:
- Миколо!
Той рвучко обернувся, але студент незворушно каже:
- О! Не Микола? А де ж Микола? Що, хіба Микола сьогодні не чергує?
- Ні, не чергує, - потирав той тім’я.
- Пробач, друже, не сердься. Ось тобі за це батон.
Весь театральний інститут завмирав на вікнах од такої витівки.

Звісна річ, що голодне існування в Театральному інституті над харчовим закладом просто провокувало студентів до найнеймовірнішіх акцій.
Одного разу Брондукова в черговий раз виганяли з театрального інституту за… профнездатність (!). Отож він вирішив покарати педагогів і посперечався, що посеред торгового залу Центрального гастроному навалить купу своїх екскрементів. Всі знали, що Броня був надзвичайний бешкетник. Однак із такою новиною ніхто погодитись не міг, розуміючи, що такий жарт не дадуть йому здійснити, і за будь яких обставин уб’ють раніше, аніж він справиться.
Броня спровокував весь інститут. Адже спрацював потужний тоталізатор, букмекери приймали ставки й навіть були втягнута вся професура. Які закладалися навіть і на коньяк - тобто на честь і совість радянського педагога. Точнісінько в означений час, рівно о дванадцятій годині, Броня рушив до головної торгової зали Центрального гастроному столиці.
А студенти тоді саме ставили «Бур’яна» Головка, отож крамольний витівник взяв з реквізиту та й одягнув на голе тіло довжезну червоноармійську шинелю, а в кишені напхав дрібних монет. Зайшовши, яко революціонер з п’єси, ставши посередині й поправивши будьонівку, він обвів поглядом натовп глядачів, тобто покупців. Серед них надто непомітними були студенти, а особливо представники викладацького складу, всі надто пильно нібито розглядали вітрини, а насправді зизили оком на халамидника.
А той, наче на авансцені, вийняв жменю з мідяками й «випадково» розсипав їх з брязкотом по блискучій долівці. І, низько нагнувшись, ще нижче присівши, почав повільно збирати дрібняки:
- Ой, грошики мої, грошики. Грошики мої та й дрібненькі, - приказував він.
І поки він їх збирав у низькій позиції, ніхто на нього не звертав уваги. Коли ж він рвучко встав і вийшов з торгівельної зали, то всі побачили там посередині здоровенну купу…

Взагалі-то, якби записати усі витівки, що вчинив Брондуков у Києві, то ця книга перевершила б подвиги Ходжи Насреддіна.
hozar: (Default)
закрив липецьку фабрику "Рошен".

Порошенко: "Наші західні друзі повинні розуміти, що це я власноручно захищаю Європу від страшних карамельок російського виробництва!".

Володимир Гройсман: "Рішення закрити липецьку фабрику "Рошен" було ухвалено під тиском МВФ. Натомість ми підвищимо мінімальний вміст цукру в найдешевших українських цукерках".

ВАНА: "Любі мОї! Я щаслива повідомити, що вчора розмовляла з Ротшильдом та змусила його все ж таки закрити ту липецьку фабрику!".

Саакашвілі: "Бариги закрили свою барижну фабрику, аби не сплачувати податків! Я розмовляв про це з вашингтонськими баригами на інавгурації нового, 45-го бариги США, і вони пообіцяли мені підтримку Держдепу! Я закрию всіх бариг, якщо мені бариги не заважатимуть! Бє-бє-бє, любі генацвале!".

Надійка-Голодайка: "Нам треба подумати про те, щоб тимчасово віддати Росії липецьку фабрику та севастопольський завод, і тоді нам повернуть Януковича та від мертвого віслюка вуха!".

Арсен Аваков: "Прикордонна служба України повинна бути готовою в 2017 році закрити Московський вентиляторний завод".

Олег Тягнибок: "Тільки патріоти з партії "Свобода" можуть правильно закрити липецьку фабрику! Всякі йудейські Ротшильди нам не вказ!".

Вадим Рабинович: "А от хто за останні десять років намагався закрити Путилівський завод?".

Олег Ляшко: "Нехай ці скотиняки не забувають, що цукерки вміють літати!".

Микола Коханівський: "Продажна промосковська влада закрила липецьку фабрику! Свободу липецькій фабриці!".

Мікола Азіров: "А от при мінє нікакіє українські фабрікі в Расії нє зікривалі".

Віталій Кличко: "Вчора в Давосі, під час моєї розмови із закритими дверима, було прийняте рішення забити на пипецьку фабрику".

Дід Панас
hozar: (Default)
Незаменимое средство подготовки новых свежих и содержательных постов.
И главное - неисчерпаемое.

http://roshen24.cf/

 

hozar: (Default)
Дядя Коля гарно співає та декламує. Тому щороку його беруть до Вертепу. А цьогоріч він спізнився і тому став москалем. Дядя Коля сварився, торгувався, шморгав носом і гупав кулаком по столу. Нагадував Петі-чорту, як вони разом ганяли мєнтів. Об'яснявся в любві козі Галі. Запитував у Фєді-жида, коли той верне 200 євро. Погоджувався бути негром, циганом, білорусом, волом та віслюком. Проте, поспільство було непохитне - Вертеп потребував москаля. Дядя Коля з важким серцем погодився. Тривалі приготування зробили свою чорну справу ) Мітя спізнивсь і доєднався до колективу, коли той вже виводив у першій квартирі Нову радість.

Появу Мітя обставив імітацією автоматної черги, підірвавши за дверима кілька петард та фразою "русскіє ідут, христос ся рождає, гражданє хахли". Вертеп та господарі якусь хвилину витріщались на охамілого кацапа, а далі з криками "бий падло" рванули в атаку. Мітя, моментально понявший, шо перформанс не вдався і щаз буде каральна операція і розп'яті снєгірі в сметані, ламанувся до виходу і полетів засніженою вулицею як птах.

Добрим українцям, що саме вийшли на прогулянку відкрилося воістину чарівливе видовисько. )
hozar: (dr_house)
Україна ввійшла в склад Хазарського каганата і той розвалився.
Україна ввійшла в склад Великої Русі і вона розвалилась.
Україна ввійшла в склад Великого князівства литовського і воно розвалилось.
Україна ввійшла в склад Речі Посполитої і вона розвалилась.
Українка Роксолана народила султанові двох синів, і ті розвалили Османську Імперію.
Україна ввійшла в склад Австро-Угорської імперії і вона розвалилась.
Україна ввійшла в склад Російської імперії і вона розвалилась.
Україна ввійшла в склад Польщі і вона розвалилась.
Україна ввійшла в СССР і він розвалився.
Потім Україна підписала Угоду про Асоціацію з ЄС, і з нього втекла Велика Британія.
От тільки невеличка частина України увійшла в росію і в тої вже ціла купа проблем.
Хто ще хоче взяти Україну у свій склад?.
hozar: (dr_house)
Мы самый добрый и душевный народ планеты.
Те, кто думает иначе, не должны жить.
И мы готовы убить любого, кто против нашего права убить любого, кто против.
Добро — это когда мы убили врага. Зло — это когда недобитый враг ожил.
Тех, кто предложит другие варианты, надо переубеждать с особой жестокостью и на месте.

hozar: (dr_house)

Борщаговка. Не волнуйтесь, Путин на цепи.
hozar: (dr_house)
Сакральный — то, что нужно забрать себе.
Суверенитет — то, что уже забрали себе.
Геополитика — обоснование, чтобы всё забрать себе.
Сфера интересов — ещё не забрали, но заберём.
Скрепы — умение следовать указаниям руководства.
Соцопрос — уведомление населения, каковы сейчас должны быть скрепы.
Фашисты — те, кто не отдает сакральное.
Либералы — фашисты, которые много говорят, но у них нечего отжать.
Сбалансированное мнение — бойкий монолог о скрепах.
Блогер — низкооплачиваемый пропагандист.
Эксперт — среднеоплачиваемый пропагандист.
Политолог — высокооплачиваемый пропагандист.
Журналист — шнырь, курьер, микрофон на ножках.
Либеральная демократия — Жириновский.
Управляемая демократия — Павловский.
Суверенная демократия — Сурков.
Дорогие россияне — дешёвые россияне.
Настоящие патриоты — дорогие россияне.
Мигранты — всякие чурки понаехали.
Войны не будет — война будет.
Плясать под заокеанскую дудку — соблюдать договоры и протоколы.
Евразия — территория со свободной аккредитацией сотрудников ФСБ.
Уполномоченный по правам человека — куратор чего–либо от ФСБ.
Неэтично — без санкции ФСБ.
Незаконно — по доброй воле, без приказа от руководства.
Честные выборы — голосование под контролем ФСБ.
Переворот, хунта — голосование без контроля ФСБ.
Культура — концерт в день милиции, Басков, Кобзон.
Архитектура — всякий геморрой для недвижки.
Литература — был такой предмет в школе.
Государственная Дума — дешёвый буфет, дорогой гараж.
Кремль — дорогой буфет, бесплатный гараж.

Олег Пшеничный
hozar: (dr_house)
Той факт, шо майже всі сільські собакі ранєє судіми ізвєстєн всім. Основна маса собак судіма за корисливі злочини, а так же за злочини проти людяності.

Кражи, бійки, організований бандитізм – далеко не весь перелік собачих прєступлєній. Єдине, шо спасає людство в цій ситуаціі,то це відсутність у собак навичок по вживанню алкоголічєскіх напоів. П'янючі в дим собакі могли б з льогкостью грабить колбасні цеха. Хоча, лічно я знаком з двома собаками, які вміють пить воду з бутилкі і для цього навчились робить губи трубочкою (імена називать не буду, бо обіцяв).

Однак, на самом дєлє, собакі нас люблять і іногда даже поважають, а посєму стараються свою дівєрсіонну дєятєльность обмежувать.

Напримєр в дєцтві, коли я собірався сходить в ліс, батькі ставили жосткє условіє - або ідеш з собаками, або не ідеш вообше. І єслі вдуматься в ситуацію і абстрагіруваться, то получається, шо рідна мати отпускала мене, свою дитину в тьомний ліс ісключітєльно в компаніі двох здоровенних животних з мощними кликами. Однак, на дивані чогось сплять коти - безнравственні, аморальні і бєзотвєтственні животниє. От вам іще одне доказатєльство, шо нема в світі правди, а зло продовжує за чужий щьот істи "кітікєт" і класти калачі мимо лотка з піском.

Микола Джеря
hozar: (dr_house)
Они еще счастливо отделались...

hozar: (dr_house)
Немецкий, благодаря Жене Шестакову, я уже знаю.
Теперь, благодаря Жене Полякову, знаю сербский.
hozar: (dr_house)
ПРО ПОЛІТИКУ (Свирид Опанасович)

...В цей сповнений драматичної напруги момент, коли мірові дєятєлі ще до кінця не вирішили, чи устраювать побоїще Хуйла в песках Сирії, чи оставить його там жаритися на сонці і далі, у Мюнхен прибула комнатна собачка Хуйла Дімка Медведєв.
Собачка громко і члєнораздєльно протявкала про третю мірову встряску і про холодну войну, шо в переводі з собачого означає: “Гражданє міровиє лідєри! Єслі ви думаєте, шо Хуйло вменяєм – то ви безнадьожні ідіоти. Ми в Москве всьо такіє же долбанутиє, как і раньше, нічего нє ізменілось – ваші рукі разв’язани”.
Мірові лідери удівльонно подивилися на собачку, потом перевели вопросітєльні взгляди на Печальну лошадь. Лавров мовчки кивнув головою: “Да, ми по-прежнєму дебіли, бля”.
Мірові лідери полегшено зітхнули, Меркель махнула Ердогану білим платочком послє чого турецька артілєрія нанєсла по сирійській території удар, а марширующі арабські войска приободрилися і зашагали резвіше.
Довольний Дімка Медведєв вернувся в Москву і забився в будку. Откуда так удобно наблюдать, як отвешуватимуть звіздюлєй його хазяїну.


ПРО КУЛЬТУРУ (Татуся Бо)

У мєня задзвонив телефон...
А я маю дурну привичку, брати трубку і трошки помовчати.
Беру і чую як там чужий бадьорий мужський голос каже, "та я їбав ті таблєтки пити, вони не вставляють".
І тут я така з тиші - "Альо".
І він зразу такий плаче, і каже - "Мам, мам - це ти? "
"Та я ж, синок. А ти де лазиш, паразіт?"
А він такий - "Ма, я в міліції, я тут пацана побив".
Я така понімающе - "Та ти заїбав".
А він такий - "Ма, мені дєньги нада. 5 Тисяч".
Я така - "Та ти заїбав, синок, ти шо не знаєш, шо твоя мамка Станіславського читала. Нє вєрю".
Кинув трубку.
Не синок, а якесь стерво невоспитане)))
hozar: (dr_house)
Буває, прокинешся зрану
Зайдеш до фейсбука ото,
А там - ну сплошні д"артаньяни
І в каждого - біле пальто.
hozar: (dr_house)
Наконец-то! А вы говорите, что ничего не меняется, что зрада...



Только не говорите мне, что это фейк. Я этого не переживу.
hozar: (dr_house)
Америка. Білий дім. Рождіство. У чисто прибраному кабінеті за столом сидить Б. Обама і пише. Періодично мружить ліве око і з задоволенням перечитує написане. В двері стукають. Обама не повертаючи голови:
- Заходьте.
Двері невпевнено одкриваються і до кабінету боязко входять двоє. Зразу нельзя понять це мушчини чи женщіни. Одєжда вказує на скрутне матіріальне становище. Особенно це подчьорківають грязні пухові платкі намотані на головах. "Шо це, бля? Чи цигани, чи шо це воно?" - дума Обама оглядаючи з подивом вошедших. Раптом один з них тоненькім дурним голосом питає:
- Драстє, колядувать можна?
Другий із вошедших починає дрібно хреститись на патрет Лінкольна в углу і затягує:"На щастя на здоровля, на новий год...", но перший внізапно одьоргує його і той замовкає. "Або йобнуті, або циганє. Цього ще не хватало"- з тоской думає Обама, однак в голос каже:
- Колядуйте, хлопці. )
Сіда за стіл і посміхаючись набіра по айфону Меркель.

Микола Джеря
hozar: (dr_house)
Как хорошо, что у нас есть политики, которым небезразлична судьба украинцев.
Которые готовы ради мира в Украине нести убытки и жёстко спорить с агрессором.
Которые любят Украину, не бросят нашу страну, и способны защищать её даже в ущерб себе.
Если бы они не взяли ответственность за Украину в трудную минуту - нас, как страны, скорее всего, уже бы не было.

Спасибо, вам - Обама, Меркель, Олланд, Керри, Байден, Кэмерон и прочие хорошие люди...

А вы про кого подумали?


Данил Чикин
hozar: (dr_house)
Не каждый имеет талант так виртуозно работать с суржиком, разве что "Репка". По-русски написать такое невозможно.
Старое, но каждый раз читаемое с неспешным удовольствием от игры языка и психологии расказчика произведение. Несмотря на провокационное содержание текста. Так и представляешь себе расказчика в виде бабки на лавочке.

Про ізвращоньців

Чомусь наші історії про ізвращьоньців не кінчаються, а навпаки.
Бо цей, про якого буде мова, був професіональний професор, причому медицинських навук. І що його оті особливості медицини, як науки, навсігда довели до крайності. Бо він так в совіршенстві знав і ізучив людське тіло до такой стєпіні, що воно вже його давно перестало інтєрисувать як мужчину.

І от послі чого він почина понімать і ловить себе на тому, що в нього образувалися дикі жиланія до тих тіл, які він ізучав, ріжучи ці трупи вслєдствії свойой роботи в морги. Що це вліченіє він не міг нічим іншим побороть, поскольки лічно убідівся:
— Що ті тіла беззащитні, а особино не можуть самі нікому нічого розказать, якби хто й захотів послушать.

І настолько це його убіділо, що він почина переконувати себе:
— Раз тіло мертве, то ніхто вже нічого йому не може зробити ні поганого, ні хорошого, і, словом, ніякого.

Тім болі, що він у своїх связях із ними не прибігає к неєстєствєнним, ізвращонним методам удовольствія, а тільки ісключітєльно к єстєствінним, і, якби тіло було живе, то й не сопротівлялося б навстрєчу пожиланіям прохвесора, бо він був собою дуже красівий і вєжлівий, що наравицця і живим жінкам, а не тільки мертвим.

І так мотівіруя себе неоднократно, він дійшов до такої межі предєла, яку й перейшов. А переступивши її, вже ніхто не може вернутися, хоч би ти був і прохвесор, хоч би й медицини. Бо він рішив окончатільно посвятити своє життя ізучєнію научному ісключитєльно мертвих тіл. Без яких вже не міг мислить свого живого лічного существуванія. В чому його надо понімать, бо для медиків цей процес отношенія к другому полу набагато простіший, ніж у нормальних людей, які ще медиками не стали. І взагалі усі ті протирічіві чуства й мислі його були визвані продолженієм його суто научного інтєрєса к окружающей природі, якою є і мьортві трупи, у научне ізученіє чого він так сильно погрузився целіком, що підкорив собі в ньом не тільки разсудок, но і емоціональний мир чуств.
— Якими я тоже почав пользувацця для лучшого аналіза предмета свого научного ізученія состоянія мертвоти у людини!

Но тут починається в Київі взагалі жутка історія. Як деякі сторожі морга начинають во імя обогащенія, а не науки, допускать к охраняїмому об’єкту у віді мертвих жінок усіляких різноманітних живих дядів, які могли любити тільки ісключитєльно жінок такого тіпа. Ні імєя к нім нікакого наукового інтєрєса, а тільки свої, сугубо лічні, ігоїстичні, ні до якої науки не относящі. Но оні прощиталися, бо там іногда чергували молоді медики-практіканти з начинающих студентів, які по причині своєї молодості ще не встигли стати байдужими до всього людського й человєчеського, а продовжували бути нормальними, не ізвратівші свою совість наукой. І побачивши, на чому сторожі, якім люди довірили своїх родних і блізкіх трупів, наживають грубі капітали, пользуясь необузданостью діких нравов нєкоторих неосознатєльних чоловіків, — умить підняли тривогу. Яка точно по причині того получила надліжащу гласность і кінчилася облавою по трупарні. Чим потрясли як свідєтілів, так і всі слідчі органи. Виновних, яких задіржалі просто на мєсті преступлєнія, усіх прересадовили, тіла похоронили, і, казалось, все це навік забуто. Но все діло в тому, що люди продолжалі помирати і їх нада було десь складірувать, і в морг приходило нове пополнєніє.

Що нєкоторі научні сотрудніки морга, особливо женщини, почали задумувацця:
— А навіщо нашому прохвесору лічні ключі од моргу? Хоч він там і учить усіх інших людей на медиків путьом провєдєнія дослідів над неживими трупами, но, по-відімому, там ще є якась заковика.

“Бо гарний, ніким не женатий такий мужчина, яким був прохвесор, не виражає ніякого інтереса до ще живих женщин, як би того було положено по возрасту, і кроми байдужості не має до них ніякої живої цікавості?”

Особливо їх цікавив той хвакт, що они понімалі:
— Шо ніякий чоловік вообще не може посвятить жизнь на ізученіє мертвоти, якщо в нього до цього немає вроджених наклонностєй; а будучи психічно здоровим, пішов би путьом медицини в гінекологи.

Пішли разні слухи, нехароші чутки про нього. А він усе тєрпєв і переносив. І почав рішать, що йому вже прийшла пора, коли нада над собою робити щось таке, бо під загрозою кар’єра науки і всі зроблені в ній його достіженія, а не только його лічне чесне ім’я. І часто плакав:
— Окружающі люди не хотять понімать, що то вже — однаково трупи, і ні для них, ні для науки ніякої потєрі нема од того, що я присовокупив для аналіза й свої лічні органи чуств. От якби я вбивав собі для цих своїх надобностів живих женщинов, а це замість неї робила з ними сутьба...

І він давай понімногу прекращать свої пагубні удовольствія, чуствуя на собі нєдремлєму вніманію общественного мнєнія у виді надзора. І так він узявся за це нове для себе напряженіє сіли волі, за самоконтроль поступков, що майже полностю поборов у собі те, що в ньому зосталося.

І злі язики вже не находілі тєми для піщі, почали одставать од нього і вспокояцця.

От тут іменно, як на зло, привозять до них у морг одну ісключітєльной красоти усопшу. Прохвесор, як увідів її лічно, то аж заплакав з горя по нєй:
— Бо такой краси ніколи й серед живих не бачив і навіть серед тих, кого знімають на моди і в кіно.

Він ридав, і нада його понять — це ж день чи два, і сира земля назавжди похітіть її к собі безо всякого озврата і пользи. І тоді, гонімий подібними размишлєніями, він рішається на самий крайній і рішитєльний шаг у своїй жизні. А іменно: пронікає скритно в морг і давай ложицця рядушком красавиці, і давай начинать ласкать її і все інше, що він іще умів. Оскільки це він робив востаннє, бо послі цього рішив навсігда прервать ці свої увліченія. І так, по-відімому, це все од цього в нього почало ласкаво получацця, що неожидано для них двох та красавиця взяла й ожила.

Такі случаї часто случаюцця, хоча й рідко. Коли вмєсто мертвого захороняють живий лєтаргічєський сон. От, к примєру, взять Гоголя, нашого пісатєля: взяли, не подумав, і захоронили живцем замість мертвого. А ожив він уже в гробі, під земльой, коли вже було пізно для нього й літератури. Ожив сам, хоч його там ніхто й не ласкав, а коли потім його вийняли перезахоронить, то в ужасі побачили, що він лежить там, подібний своїм творам. Перевернувшися лицем донизу...

...Ну, звісна річ, коли вона внезапно і рєзко ожила і давай собі радувацця новій жизні, то наш прохвесор спугався од усього цього і внезапно помер сам. Од чого наша красавиця почина озиратися, бачити і понімать, в якому вона жуткому для себе місці знаходицця. Од чого всього вона починає страшно кричать і вибиратися звідти вон. І бігти вулицею додому, в чом мать роділа. І що її в той момент спасло, так це тільки те, що була глубока ніч і ніхто не бачив біжащу голу їйо, бо вона б могла нікуди в таком виді й не добігти. А ще й те, що коли б і побачив, то однаково не повірив ні собі, ні своїм очам.

Дома, придя в себе окончатільно, наша красавиця начина чьотко припоминать усі ті обстоятільства, які пробуділі її до життя, і її почина охоплювати страшний ужас, ко всіму проісходящому з ней у морги. Що вона давай негайно бігти назад і шукати там мєжду трупами труп свойого прохвесора.
— Який оживив мене лічно, на що ні одна медицина ще не способна!

І тоді вона давай проізводіть над ним усе те, чого він не вспів у свойо врем’я проізвісті над ней.

І от за цьой попиткой вторічного оживлєнія вона й була застігнута сотруднікамі морга, привлічоннимі своєю бдітєльностью до неясного шуму, проізошедшего з того місця, з якого ніхто не шумів і шуміть не должен.

І вони давай визивать міліцію і давай проізводіть її арест, чим сильно прервалі усі нею роблені намагання по отношенію до прохвесора.

Вона, плача, намагається, ридая, пояснити їм усім щось. Міліція ж у свою чергу давай голосно сміятися просто в її прекрасне лице і давай ні вєріть жодному її словові.

Це од того, чого окроми міліції ніхто бачити не хоче. Тому вона не хоче ніколи вірити ні в які подобні глупі розказні, тіпа цих. Бо недавно вона вже була визвана по визову констатірувать смерть одной старой тьощі. Приходять на кватирю, а там всі родні були вже давно од горя п’яні. Но самої покійниці ніякими усіліями обнаружить не удалося. Потім здивувалася й рідня, бо тоже ніякої покійниці не змогла обнаружить там, де її положили і де вона положена була буть. Міліція сильно розсердилась на це усе й пішла геть. А проходячи темним двором, вдруг обнаружила в ньому якісь неясні стогони. Привлічонна туди, побачила в тому місці, як якийсь дядя, іспускаючи стогони, притуливши до стіни мьортву тьощу, овладає нею, як нормальною живою женщиной, предварітєльно викравши її з убитої горьом сім’ї. Він тут же був пойманний на місці приступлєнія і винуждіний був признатися при віді родствініков:
— Послі того, як був розігнаний морг за розврат, я тепер винуждін скитацця, дєлая разні неприятності сім’ям умерших.

При чому держався самоувєрено, смєя поучать органи:
— Ліквідірувавши морг, ви породілі ще більше зло, розогнав на улицю усіх любітілів мертвих тіл, які тепер винуждіни рискать, іская собі неконтролірувані женські трупи, і якщо нам і цього не дадуть, то усі ми будемо просто винуждіни робити собі трупи із живих женщин, аби лише в єтой жизні не ізпитувать одіночества.

...І в єтот страшний міг прохвесор взяв і подав признаки жизні і встав.

По-відімому, дуже ніжні ласки цієї істоскованої по жизні красавіци сдєлалі над ним свойо дєло. Тут нада її понімать, потому, що вона була двіжима только чуством благодарності ік ньому, як об’єкту свойого оживлєнія. Вийшло так, що це усе в совокупності — її нєжності і об’ятія вирвали його назавжди із об’ятій смерті, а також із обіймів страшного холода, царівшого на цементному полу, і він встав навстрєчу жизні.

Коли міліція таке побачила, то довго не могла опомницця, доки не почала складати протокола. У процесі його складання виявилися слєдующі вєщщі: що прохвесор хвактічеські являєцця научним сотрудніком морга, а красавиця — наоборот, принадлєжіть як нежива тому самому предприятію. Общественность, дізнавшись це, — уся була вражена: кого вона просмотрєла в своїх рядах, яким виявився цей колєга і наконєц только ув морзі виявив своє істинне лице, покривая там женські трупи, покривши увесь інший персонал незмиваємим позором.

...На суді цяя красавиця начина мєдлєнно понімать:
— Що цей єдінственний на землі для мене мужчина, що був способен полюбити мене навіть мертвою, зараз уйдьот, покинув мене всю, в тюрьму. Що хоч, несмотря на свою ізвращонность, он мой спасітіль, бо інші усі медики, які мене лічили й ні один із них ізвращонцьом не був, однак живу в могилу загнали ні за що.

А він тут же плаче, питаясь убідіть суддів:
— Що на цей поступок мене штовхала не так іспорченость, як наука з судьбою.
(Що судьба його давно знала, що він знайде свою настоящу любов іменно таким способом в таких страшних її обстоятільствах.)

Бачучи все проісходяще, наша красавиця ужаснулася од того, що те, що тільки що зародилось в її серці, може навіки обірватися. А нада сказати, що окроми красоти вона мала ще й вдівітєльний ум. І ним бистрінько сообразила, що нада дєлать. Нємєдлєнно встала і тут же пригрозила суду:
— Докажу, що всі свідєтілі, які могли б підтвердити його іспорчиность, давно мьортві й закопані, і допрос їх нічого не дасть. А я єдінствіна з них жива, і свідєтільствую, що в той період любві между ними я находілася живою, і нехай хтось тепер докаже, що це не так.

І вина вся впала не на прохвесора, а на медиків, які, не змігши правильно лічити красавицю, здєлали тим самим її мьортвою і мало її за це не похоронили.

І на міліцію, яка своєвремєнно констатірувала її таку смерть, що, в совокупності узяте, є значитільно більшим приступлєнієм, ніж яке, як вони кажуть, совершав над нею научний сотруднік морга.

Суд подумав, взвєсів, і не став торгуватися з женщиной, возродівшей себе к жизні в трупарні. А всі, хто був проти цього, швиденько потікали з залу суду, справедливо опасаясь, як би їм самим не очутіцца за свою халатность на такому ж холодному цементному полу...

...Отак судьба знову заступилася за любов і возлюблені вийшли на свободу, і ні в чому не винуваті, за що вона його дуже довго любила, а він її, хоч вона вже й ніколи більше не була мьортвою.

June 2017

M T W T F S S
    1 2 34
5678910 11
12 1314 15 1617 18
19202122232425
2627282930  

RSS

RSS Atom

Дописи

Розгорнути мітки

No cut tags
Page generated 22 Jun 2017 12:01
Powered by Dreamwidth Studios